Чи нормально, що дитина хоче смерті Путіна?
11:00, 01.04.2022
Діти змушені переживати втрату домівки, переїзд за кордон, розлуку з близькими, страх за батьків, які воюють.
Усе це – величезне випробування для дитячої психіки.
Якщо під час війни дитина бажає смерті президенту ворожої держави, яка бомбить мирні міста, і відчуває при цьому лють та злість – це нормально, вважають психологині.
"Доволі часто ми застосовуємо подвійні стандарти до себе і до дітей. В Україні напевно зараз немає людини, яка б не мріяла про смерть Путіна.Чому ми забороняємо таку думку дітям?
Побажання смерті ворогу дає нам можливість проявити свої емоції – і не обов'язково агресивно, а навіть зі своєрідним гумором. Це дає нам можливість не втрачати надію.
Тому проблеми в тому, що дитина малює смерть Путіна, я не вбачаю. Якщо дитина малює, це вже добре", – каже психіатриня Алла Петрів.
За її словами, під час війни у дітей загострюються прояви тривоги та агресії, можуть посилюватися страхи.
Емоційна реакція і поведінка також можуть регресувати – тоді дії дитини не відповідають її віку.
Також може порушуватися сон, харчова поведінка, змінюватися звичний тип активності, можуть загострюватися хронічні захворювання – це реакція на переживання стресу.
"Першою емоційною реакцією на стреси у дітей є поява страхів. Вони спричинені потребою уникнути повторного переживання загрозливої події.
Також і дітей, і дорослих в умовах війни турбує втрата контролю над ситуацією. Грубо кажучи, в бункері сидить злобний карлик, від якого залежить життя мільйонів людей, і ми особливо нічого не можемо з цим зробити, тому діти, як і дорослі, намагаються хоч щось контролювати у житті", – пояснює психіатриня.
Дитині легше контролювати ситуацію, коли вона вигадує гру, складає казку чи малює.
У такі моменти вона зображує те, чого хоче, і так, як хоче. Тобто сама вибудовує сюжет, може впливати на фінал історії – і це її заспокоює.
"І дорослі, і діти відчувають гнів, і це нормально. Це здорова ситуація, коли дитина виражає гнів у малюнках, у грі, у спортивних іграх, співає пісні або навіть нецензурно висловлюється.
Значно небезпечнішою є ситуація, коли діти та дорослі не виражають своїх емоцій і "замикаються", – наголошує Алла Петрів.
Те, що об'єктом гніву дитина обрала саме Путіна – також не дивно, адже він безпосередньо винен у цій війні, дитина чує його прізвище у новинах.
"За образ Путіна дитячій психіці зачепитися значно легше, ніж за образ умовного російського солдата. Тому й агресія спрямовується на нього", – пояснює психологиня Лілія Міліневська.
Водночас побажання смерті не завжди пов’язане з агресією, зауважує Анна Покровська.
В умовах війни навіть маленькі діти розуміють, що хтось конкретний захотів завдати лиха нашій країні, забрати наше життя.
"Аналізуючи це, діти логічно приходять до висновку, що є така людина – президент іншої країни, який хоче завдати нам шкоди.
Водночас діти зараз зіштовхнулися зі смертю, тому вони логічно можуть прийти до висновку, що якщо не буде цього президента, тоді й не буде лиха, не буде війни", – каже психологиня.
Усе це – величезне випробування для дитячої психіки.
Якщо під час війни дитина бажає смерті президенту ворожої держави, яка бомбить мирні міста, і відчуває при цьому лють та злість – це нормально, вважають психологині.
"Доволі часто ми застосовуємо подвійні стандарти до себе і до дітей. В Україні напевно зараз немає людини, яка б не мріяла про смерть Путіна.Чому ми забороняємо таку думку дітям?
Побажання смерті ворогу дає нам можливість проявити свої емоції – і не обов'язково агресивно, а навіть зі своєрідним гумором. Це дає нам можливість не втрачати надію.
Тому проблеми в тому, що дитина малює смерть Путіна, я не вбачаю. Якщо дитина малює, це вже добре", – каже психіатриня Алла Петрів.
За її словами, під час війни у дітей загострюються прояви тривоги та агресії, можуть посилюватися страхи.
Емоційна реакція і поведінка також можуть регресувати – тоді дії дитини не відповідають її віку.
Також може порушуватися сон, харчова поведінка, змінюватися звичний тип активності, можуть загострюватися хронічні захворювання – це реакція на переживання стресу.
"Першою емоційною реакцією на стреси у дітей є поява страхів. Вони спричинені потребою уникнути повторного переживання загрозливої події.
Також і дітей, і дорослих в умовах війни турбує втрата контролю над ситуацією. Грубо кажучи, в бункері сидить злобний карлик, від якого залежить життя мільйонів людей, і ми особливо нічого не можемо з цим зробити, тому діти, як і дорослі, намагаються хоч щось контролювати у житті", – пояснює психіатриня.
Дитині легше контролювати ситуацію, коли вона вигадує гру, складає казку чи малює.
У такі моменти вона зображує те, чого хоче, і так, як хоче. Тобто сама вибудовує сюжет, може впливати на фінал історії – і це її заспокоює.
"І дорослі, і діти відчувають гнів, і це нормально. Це здорова ситуація, коли дитина виражає гнів у малюнках, у грі, у спортивних іграх, співає пісні або навіть нецензурно висловлюється.
Значно небезпечнішою є ситуація, коли діти та дорослі не виражають своїх емоцій і "замикаються", – наголошує Алла Петрів.
Те, що об'єктом гніву дитина обрала саме Путіна – також не дивно, адже він безпосередньо винен у цій війні, дитина чує його прізвище у новинах.
"За образ Путіна дитячій психіці зачепитися значно легше, ніж за образ умовного російського солдата. Тому й агресія спрямовується на нього", – пояснює психологиня Лілія Міліневська.
Водночас побажання смерті не завжди пов’язане з агресією, зауважує Анна Покровська.
В умовах війни навіть маленькі діти розуміють, що хтось конкретний захотів завдати лиха нашій країні, забрати наше життя.
"Аналізуючи це, діти логічно приходять до висновку, що є така людина – президент іншої країни, який хоче завдати нам шкоди.
Водночас діти зараз зіштовхнулися зі смертю, тому вони логічно можуть прийти до висновку, що якщо не буде цього президента, тоді й не буде лиха, не буде війни", – каже психологиня.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.