Ми успадковуємо від батьків не тільки геном, але й частково мікробіом, психом (моделі поведінки) й епігеном. Підготовка до вагітності й оптимізація свого здоров’я — це правильний підхід, користь якого навіть вище, ніж може здатися. Адже нездоровий спосіб життя батьків позначається на епігенетиці дітей. Так, ваше здоров’я стосується не тільки вас — або що ми можемо передати дітям через «м'яке спадкування».

Терміном «м'яке спадкування» іноді позначають зміни активності генів, викликаних епігенетичними змінами (епімутаціями) в протилежність «твердому» успадкуванню, закодованому в послідовності нуклеотидів ДНК. Як писали раніше: «Я Господь, що карає за провину батьків до третього і четвертого роду, що ненавидять Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене «(Исх.20: 4−6)».

При цьому можуть однаково передаватися як негативні, так і позитивні ознаки. Цікаво, що при збереженні постійних зовнішніх умов м’яке успадкування може накопичуватися, і ознаки ставатимуть більш вираженими. Суму епігенетичних модифікацій умовно можна назвати епігеномом.

Особливість епімутацій в тому, що вони виникають не випадково, а під впливом середовища, і, що особливо важливо — виникають у промоторних ділянках генів і впливають на їхню активність. Батьки можуть накопичувати і передавати епігенетичну схильність до захворювань, зокрема ожиріння та діабету. При цьому більш сильне успадкування йде за чоловічою лінією (сперматозоїди накопичують більше змін) і може передаватися через кілька чоловічих поколінь (Y-ефект), менш виражене — за жіночою (від моменту зачаття — стрес, рівень гормонів, вітамінів, мінералів, турбота і так далі). Матеріальним носієм «пам'яті» є молекули РНК. Вчені перенесли РНК зі сперми самців, які зазнали стресу, в ембріон і отримали у тварин епігенетичні зміни.

Уже класичними стало дослідження про стрес і турботу у щурів. Якщо щур-мати дуже турботлива до дітей, то її дочки теж будуть таким ж турботливими. Часті контакти з матір'ю в дитинстві призводять до епігенетичного метиліювання промоторів генів, що відповідають за стресову реакцію. Тому у стресових матерів буде більш стресове потомство, яке ще гірше піклуватиметься про своє потомство. Вірно і зворотне — позитивна турбота може слугувати надбанням майбутніх поколінь і запорукою їхньої високої стресостійкості. Стрес in utero і депресія у матері — причина цілої низки порушень.

Якщо з боку матері сильніше успадковуються фактори вагітності та раннього дитинства, то з боку батьків ситуація складніша. Внесок епігенетичного успадкування з їхнього боку навіть сильніше через інтенсивне розмноження статевих клітин.

Науково доведено, що з боку батьків (навіть без контакту з потомством) може передаватися страх до деяких запахів. Вчені виробили рефлекс страху у мишей на запах вишні (били струмом). Потім взяли сперму цих мишей і використовували її для запліднення самок. Коли нащадки цих пар зазанавали впливу цього запаху, вони демонстрували страх і тривогу. Але найцікавіше, що страх передавався на три покоління! Цілих три покоління мали метилірований ген рецептора Olfr151, чутливий до цього запаху у дітей і онуків «наляканих» самців.

Сильний стрес у батьків збільшує тягу до алкоголю та його споживання у їхнього потомства. Нещодавно було доведено, що навіть схильність до кокаїнової залежності передається через батьків. Тому так страшні залежності — вони не тільки невиліковні за життя, але ще й передаються нащадкам! Впливає і участь у війні, особливо програш. Дослідження показують, що діти людей, що брали участь у війні конфедератів мали на 11% вищу смертність, ніж діти людей, що не воювали, з поправкою на однаковий рівень життя. Нащадки тих, хто пережив Голокост мають епігенетичні порушення, пов’язані з регулюванням рівня кортизолу.

Як це можна використовувати? Ну вже звичайно не для самовиправдань «предки винні», а для розуміння того, що ви зміцненням свого здоров’я, доходів і культурного рівня робите це не тільки для себе, а для цілого ланцюга майбутніх поколінь. Це реальний епігенетичний дар, який залишатиметься актуальним ще багато років після вашої смерті. І зараз саме ви в переломній точці поколінь з минулого в сьогодення — і саме від вас залежить, що ви передасте: свої хвороби, залежності і страхи або міцне здоров’я, турботу, стресостійкість і рівень життя.

Надихає, що психотерапія і робота над собою здатні зупинити передачу «страхів». Пам’ятаєте мишей, нащадки яких боялися запахів? Так от, експозиційна терапія мишей дозволила їм перестати його боятися. І нащадки цих мишей після «психотерапії» не показували страху до запаху. Це круто — адже працюючи зі своїми страхами і фобіями, ви допомагаєте і нащадкам!

Епігенетичні зміни (частково) оборотні, коли ви змінюєте середовище та спосіб життя. Так, в експериментах збагачення середовища перешкоджало проявам наслідків ранньої травми.

Збагачене середовище надає виражений позитивний вплив на епігенетику, що також передається нащадкам (включаючи зниження рівня кортизолу, зменшення неофобії, поліпшення метаболічних показників тощо). Хороші умови життя теж, як бачите, успадковуються. Збагачення середовища батьків збільшувало пластичність мозку їхніх нащадків. Є приклади фантастично стійких династій тривалістю близько тисячі років. Дослідники виявили, що нащадки знатних воїнів, які прибули з Вільгельмом Завойовником до Британії, що згадуються в Книзі Судного дня (1086 рік), найчастіше зустрічалися серед студентів Оксфордського університету навіть тепер. Отже, наш соціальний статус тісно залежить і від культурно-епігенетичного капіталу наших предків.