Як бути з дитячим егоїзмом?
11:00, 18.09.2022
Всі діти, починаючи від народження і до одного року стурбовані лише власним комфортом. Тому будь-які емоції та, в першу чергу, негативні реакції спрямовані у таких дітей на досягнення власного благополуччя і комфорту. Навряд чи можна в даному випадку говорити про прояви егоїзму, адже така поведінка дитини є лише емоційним захистом задля власного виживання.
Починаючи з півтора-дворічного віку і приблизно до трьох років дитина починає пізнавати світ і приміряти його до себе. В цей період дітей максимально цікавлять ігри, заради яких малюки можуть інколи навіть жертвувати власним комфортом і самопочуттям. Необхідність у постійному русі задля швидкого розвитку дитини, що часто завдає неспокою оточуючим, теж не можна назвати егоїзмом.
Вже в період від 3 до 7 років всі діти, крім потреби в комфорті та іграх, відчувають необхідність в тому, щоб «бути хорошими». Саме в цей проміжок часу виникає та основа, на якій батькам дуже добре формувати особистість дитини та попередити розвиток егоїзму.
Егоїзм – це погано чи добре?
Загалом така риса як егоїзм є абсолютно нормальною і природною для людини. Вона означає лише те, що людина або дитина дбає про себе більше, ніж про інших людей або дітей. Назвати це абсолютно негативним явищем, напевно, не можна, адже всі ми маємо власні інтереси, які намагаємося переслідувати. І якщо дитина дбає сама про себе – це нормально і природньо. У дитини має бути власне «Я», що допоможе в майбутньому їй самореалізуватися в житті. Однак, якщо це завдає неприємностей і страждань оточуючим – таку рису називають егоїзмом. Тому трактувати поведінку дитини можна двояко.
Буде правильно назвати егоїзмом в дитини нехтування інтересами інших дітей задля особистої вигоди, якщо це відбувається свідомо. Тут вже йде мова про помилки виховання, які потрібно виправляти. В першу чергу дитині потрібно спокійно пояснити, що егоїстів ніде не люблять. І якщо вона це зрозуміє, це буде першим поштовхом до пошуку компромісних рішень між власними бажаннями та інтересами оточуючих.
Єдиний випадок, який вимагає більш жорсткого ставлення батьків, це коли егоїзм дитини спрямований в їх напрямку. В жодному випадку батьки не повинні дозволити дитині ставити умови і керувати ними. Дорослі повинні пам’ятати, що коли вони живуть лише для дитини, їх дитина буде жити виключно для себе, адже саме такий приклад поведінки був наданий батьками. Тому батькам необхідно зберігати власне «Я», щоб воно випадково не розтануло в любові до дитини.
Починаючи з півтора-дворічного віку і приблизно до трьох років дитина починає пізнавати світ і приміряти його до себе. В цей період дітей максимально цікавлять ігри, заради яких малюки можуть інколи навіть жертвувати власним комфортом і самопочуттям. Необхідність у постійному русі задля швидкого розвитку дитини, що часто завдає неспокою оточуючим, теж не можна назвати егоїзмом.
Вже в період від 3 до 7 років всі діти, крім потреби в комфорті та іграх, відчувають необхідність в тому, щоб «бути хорошими». Саме в цей проміжок часу виникає та основа, на якій батькам дуже добре формувати особистість дитини та попередити розвиток егоїзму.
Егоїзм – це погано чи добре?
Загалом така риса як егоїзм є абсолютно нормальною і природною для людини. Вона означає лише те, що людина або дитина дбає про себе більше, ніж про інших людей або дітей. Назвати це абсолютно негативним явищем, напевно, не можна, адже всі ми маємо власні інтереси, які намагаємося переслідувати. І якщо дитина дбає сама про себе – це нормально і природньо. У дитини має бути власне «Я», що допоможе в майбутньому їй самореалізуватися в житті. Однак, якщо це завдає неприємностей і страждань оточуючим – таку рису називають егоїзмом. Тому трактувати поведінку дитини можна двояко.
Буде правильно назвати егоїзмом в дитини нехтування інтересами інших дітей задля особистої вигоди, якщо це відбувається свідомо. Тут вже йде мова про помилки виховання, які потрібно виправляти. В першу чергу дитині потрібно спокійно пояснити, що егоїстів ніде не люблять. І якщо вона це зрозуміє, це буде першим поштовхом до пошуку компромісних рішень між власними бажаннями та інтересами оточуючих.
Єдиний випадок, який вимагає більш жорсткого ставлення батьків, це коли егоїзм дитини спрямований в їх напрямку. В жодному випадку батьки не повинні дозволити дитині ставити умови і керувати ними. Дорослі повинні пам’ятати, що коли вони живуть лише для дитини, їх дитина буде жити виключно для себе, адже саме такий приклад поведінки був наданий батьками. Тому батькам необхідно зберігати власне «Я», щоб воно випадково не розтануло в любові до дитини.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.