Як навчити дитину спокійно сприймати поразки
11:00, 19.03.2021
Не соромте дитину за те, що вона по-своєму реагує на невдалі обставини. Ставлення до програшу залежить ще й від темпераменту, який дається людині при народженні.
Дитина не обирає, чи народитися флегматиком, чи меланхоліком. А реакції людей з такими типами характеру помітно відрізняються. Флегматик спокійно сприйме невдачу, меланхолік буде гірко плакати, сангвінік махне рукою, а холерик оскаженіє.
Враховуйте вік
Якщо 5-річна дитина плаче через програш – це нормально й очікувано. В 9 років така реакція повинна вам підказати, що щось тут не те – дитина емоційно нестабільний. Треба розбиратися в причині, наприклад, перевтома, стрес.
Підліток може плакати від вкрай травматичної ситуації. Якщо, на думку батьків, вона такою не є, потрібно зрозуміти, чому виник такий емоційний відгук. Можливо, ви чогось не знаєте.
Не перекладайте відповідальність на зовнішні чинники
Батьки іноді звинувачують вчителів за погані оцінки дітей. Це не дивно, адже вони бачать, скільки часу і сил йде на навчання, а результату немає.
Проте це не завжди корінь проблеми. Може бути, що дитині необхідна допомога батьків або репетитора, щоб краще зрозуміти програму.
Не захищайте від неприємностей, а вчіть з ними справлятися
Дитина носиться по квартирі й ось-ось стукне об гострий край тумби. Ви, як батько з досвідом, можете передбачити це і вчасно підхопити його на руки, щоб не впав. Але набагато корисніше зробити так, щоб малюк сам розумів, що бігати біля меблів небезпечно.
Ви не завжди будете поряд, не зможете підхопити, підтримати й відвести загрозу. Треба, щоб дитина навчилася передбачати потенційну небезпеку і вчилася її обходити.
Любіть дитину, якщо вона програла
Неправильна позиція, коли батьки змінюють своє ставлення до дитини, яка зазнала невдачу. Начебто і не лають, але водночас усуваються, демонструють своє розчарування.
Скільки болю вони приносять дитині таким ставленням. Це так прикро – програти й до того ж отримати осуд від близьких. Повинно бути навпаки. Якщо ваша дитина не стала кращою, то у неї повинна бути подвійна порція любові й уваги.
Не змушуйте стримувати емоції
Вчити самоконтролю, показувати на власному прикладі – так. Але не змушувати. Якщо дитина настільки роздратована, що хоче поплакати – не забороняйте та не соромте за прояв почуттів. Будьте поруч з носовою хусткою і смачною цукеркою.
Дайте можливість відчути досвід розчарування і зробити висновки.
Дитина не обирає, чи народитися флегматиком, чи меланхоліком. А реакції людей з такими типами характеру помітно відрізняються. Флегматик спокійно сприйме невдачу, меланхолік буде гірко плакати, сангвінік махне рукою, а холерик оскаженіє.
Враховуйте вік
Якщо 5-річна дитина плаче через програш – це нормально й очікувано. В 9 років така реакція повинна вам підказати, що щось тут не те – дитина емоційно нестабільний. Треба розбиратися в причині, наприклад, перевтома, стрес.
Підліток може плакати від вкрай травматичної ситуації. Якщо, на думку батьків, вона такою не є, потрібно зрозуміти, чому виник такий емоційний відгук. Можливо, ви чогось не знаєте.
Не перекладайте відповідальність на зовнішні чинники
Батьки іноді звинувачують вчителів за погані оцінки дітей. Це не дивно, адже вони бачать, скільки часу і сил йде на навчання, а результату немає.
Проте це не завжди корінь проблеми. Може бути, що дитині необхідна допомога батьків або репетитора, щоб краще зрозуміти програму.
Не захищайте від неприємностей, а вчіть з ними справлятися
Дитина носиться по квартирі й ось-ось стукне об гострий край тумби. Ви, як батько з досвідом, можете передбачити це і вчасно підхопити його на руки, щоб не впав. Але набагато корисніше зробити так, щоб малюк сам розумів, що бігати біля меблів небезпечно.
Ви не завжди будете поряд, не зможете підхопити, підтримати й відвести загрозу. Треба, щоб дитина навчилася передбачати потенційну небезпеку і вчилася її обходити.
Любіть дитину, якщо вона програла
Неправильна позиція, коли батьки змінюють своє ставлення до дитини, яка зазнала невдачу. Начебто і не лають, але водночас усуваються, демонструють своє розчарування.
Скільки болю вони приносять дитині таким ставленням. Це так прикро – програти й до того ж отримати осуд від близьких. Повинно бути навпаки. Якщо ваша дитина не стала кращою, то у неї повинна бути подвійна порція любові й уваги.
Не змушуйте стримувати емоції
Вчити самоконтролю, показувати на власному прикладі – так. Але не змушувати. Якщо дитина настільки роздратована, що хоче поплакати – не забороняйте та не соромте за прояв почуттів. Будьте поруч з носовою хусткою і смачною цукеркою.
Дайте можливість відчути досвід розчарування і зробити висновки.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.