Поради психологині: як відновити довіру дитини до батьків
07:00, 18.01.2024
Контакт із дитиною починає формуватися вже з народження. Тому важливо звертати увагу на свою щоденну модель поведінки та дотримуватися простих правил.
Якщо хочете, щоб дитина вам довіряла, не критикуйте, а підтримуйте її.
"Будьте на боці своєї дитини, навіть якщо не погоджуєтеся. Поговоріть із нею та висловіть свою думку, але не сваріть за провини, особливо в присутності інших", — наголошує дитяча психологиня Тетяна Кирієнко.
Почати налагоджувати атмосферу довіри в родині можна з розмов перед сном. Розповідайте дитині свої історії з дитинства: що з вами відбувалося, які у вас були емоції, як ви їх проживали. Дитина спочатку тільки слухатиме вас, але поступово довіра зростатиме.
Ставте конкретні запитання
Уникайте формулювання “як пройшов твій день”. За день було багато подій, тому дитина може розгубитися й не знати, про що саме розповідати. Запитайте: “Що ти сьогодні робив/-ла на уроці (фізики, наприклад)? Як провели час із друзями? Чи сподобалась тобі ця ситуація?”
Якщо дитина не хоче розповідати, розкажіть про свій день. Можете завести щоденник досягнень і щовечора разом згадувати, що хорошого ви зробили за день.
Співпраця з вчителями — важлива
У вас має бути тісний зв’язок із вчителем чи вихователем, адже дитина проводить половину свого часу в школі чи садочку.
Питайте викладача про те, як дитя відповідає на уроках, грається на перервах, спілкується з друзями. Така співпраця дасть змогу пізнати вашу дитину краще і, можливо, вчасно звернути увагу на певні моменти.
Друзі вашої дитини — ваші друзі
Для підлітків авторитети — однолітки. Якщо скажете щось погане про друзів дітей — ви будете головним ворогом. Навіть справедливий коментар може викликати негативні емоції. Нехай краще дитина вчиться на своїх помилках, аніж буде агресивно налаштована до вас і ваших порад.
Поважайте друзів дитини, висловіть бажання запросити їх у гості. Але не розпитуйте їх про особисте життя вашого сина чи доньки, бо це посягання на особистий простір людини.
Втім, психолог та психотерапевт Олег Следь зазначає, що ситуації бувають різні. Якщо дружба загрожує здоров’ю чи життю дитини, то важливо звертати увагу на це.
Батьки — це безпека. Вони повинні реагувати на загрози для своїх дітей.
Якщо підліток потрапив у погану компанію, рідним потрібно сказати про свої почуття. Але не категорично забороняти спілкуватися з друзями, а застерегти про можливі наслідки. Висловіть свою підтримку та запевніть дитину в тому, що вона може вам довіряти та ділитися всім, що її турбує.
У кожного є свої секрети
Не потрібно плутати відвертість у стосунках з посяганням на особистий простір. Нав’язливо розпитувати дитину — погана ідея. Якщо вона захоче поділитися чимось, то сама скаже. У кожної людини є свої секрети, і дитина — не виняток.
Не намагайтеся дізнаватися все про кожен крок свого чада. У нього є власне життя та свої помилки, від яких його все одно не вийде вберегти.
Дайте дитині змогу пізнавати світ, проживати радощі та прикрощі, а ви завжди будьте поруч, щоб підтримати.
Пам’ятайте, що навіть маленьке дитя — не ваша власність, а повноцінна людина. Поважайте її та прислухайтеся до неї. Якщо ж хочете щось донести до дитини, то розкажіть це на вашому прикладі. А дитина вже вирішить, як їй поводитись.
А коли дитина ділиться з вами своїми досягненнями чи невдачами, не поспішайте її оцінювати. Адже нерідко трапляється, що батьки замість того, щоб підтримати малюка, знецінюють його.
Якщо хочете, щоб дитина вам довіряла, не критикуйте, а підтримуйте її.
"Будьте на боці своєї дитини, навіть якщо не погоджуєтеся. Поговоріть із нею та висловіть свою думку, але не сваріть за провини, особливо в присутності інших", — наголошує дитяча психологиня Тетяна Кирієнко.
Почати налагоджувати атмосферу довіри в родині можна з розмов перед сном. Розповідайте дитині свої історії з дитинства: що з вами відбувалося, які у вас були емоції, як ви їх проживали. Дитина спочатку тільки слухатиме вас, але поступово довіра зростатиме.
Ставте конкретні запитання
Уникайте формулювання “як пройшов твій день”. За день було багато подій, тому дитина може розгубитися й не знати, про що саме розповідати. Запитайте: “Що ти сьогодні робив/-ла на уроці (фізики, наприклад)? Як провели час із друзями? Чи сподобалась тобі ця ситуація?”
Якщо дитина не хоче розповідати, розкажіть про свій день. Можете завести щоденник досягнень і щовечора разом згадувати, що хорошого ви зробили за день.
Співпраця з вчителями — важлива
У вас має бути тісний зв’язок із вчителем чи вихователем, адже дитина проводить половину свого часу в школі чи садочку.
Питайте викладача про те, як дитя відповідає на уроках, грається на перервах, спілкується з друзями. Така співпраця дасть змогу пізнати вашу дитину краще і, можливо, вчасно звернути увагу на певні моменти.
Друзі вашої дитини — ваші друзі
Для підлітків авторитети — однолітки. Якщо скажете щось погане про друзів дітей — ви будете головним ворогом. Навіть справедливий коментар може викликати негативні емоції. Нехай краще дитина вчиться на своїх помилках, аніж буде агресивно налаштована до вас і ваших порад.
Поважайте друзів дитини, висловіть бажання запросити їх у гості. Але не розпитуйте їх про особисте життя вашого сина чи доньки, бо це посягання на особистий простір людини.
Втім, психолог та психотерапевт Олег Следь зазначає, що ситуації бувають різні. Якщо дружба загрожує здоров’ю чи життю дитини, то важливо звертати увагу на це.
Батьки — це безпека. Вони повинні реагувати на загрози для своїх дітей.
Якщо підліток потрапив у погану компанію, рідним потрібно сказати про свої почуття. Але не категорично забороняти спілкуватися з друзями, а застерегти про можливі наслідки. Висловіть свою підтримку та запевніть дитину в тому, що вона може вам довіряти та ділитися всім, що її турбує.
У кожного є свої секрети
Не потрібно плутати відвертість у стосунках з посяганням на особистий простір. Нав’язливо розпитувати дитину — погана ідея. Якщо вона захоче поділитися чимось, то сама скаже. У кожної людини є свої секрети, і дитина — не виняток.
Не намагайтеся дізнаватися все про кожен крок свого чада. У нього є власне життя та свої помилки, від яких його все одно не вийде вберегти.
Дайте дитині змогу пізнавати світ, проживати радощі та прикрощі, а ви завжди будьте поруч, щоб підтримати.
Пам’ятайте, що навіть маленьке дитя — не ваша власність, а повноцінна людина. Поважайте її та прислухайтеся до неї. Якщо ж хочете щось донести до дитини, то розкажіть це на вашому прикладі. А дитина вже вирішить, як їй поводитись.
А коли дитина ділиться з вами своїми досягненнями чи невдачами, не поспішайте її оцінювати. Адже нерідко трапляється, що батьки замість того, щоб підтримати малюка, знецінюють його.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.