Чому необхідно змалку привчати дітей любити тварин?
07:00, 01.07.2023
Відтак любов до тварин та правильне ставлення до них необхідно виховувати в дітях із раннього віку. І найважливіше, що дорослі повинні показувати це дітям на власному прикладі.
Зоозахисники наводять статистику, взяту з різних досліджень. Вона показує: якщо людина колись жорстоко поводилася із твариною, то у майбутньому вчиняла злочини щодо людей і вдавалася до насилля. І навпаки, в особистій історії тих, хто вдавався до жорстокості над людьми, об'єктами ненависті спершу були тварини.
- 100% проаналізованих випадків вбивств на сексуальному ґрунті показали, що злочинці раніше проявляли жорстокість і до тварин;
- 76% людей, які жорстоко поводяться з тваринами, так само поводяться і з членами своєї родини;
- 70% мучителів тварин скоїли в минулому мінімум один кримінальний злочин;
- майже 40% здійснювали акти насильства над людьми;
- 63,3% чоловіків, винних у нападах на людей, визнали, що раніше кривдили тварин;
- 48% винних у зґвалтуваннях у дитинстві або юності знущалися з тварин.
"Українське суспільство має усвідомити: жорстокість до тварин – це завжди червоний прапор, оскільки люди, які знущаються з братів наших менших, як показують дослідження, в будь-який момент можуть перенести свою агресію і на людей", – наголошують в UAnimals.
Психологиня Алла Ляпандра розповідає: психологи та криміналісти в усьому світі погоджуються з тим, що люди, схильні до проявів жорстокості щодо тварин, у більшості випадків становлять небезпеку також і для інших людей. Саме тому співробітники ФБР звертають особливу увагу на випадки жорстокості до тварин, аналізуючи психологічні портрети серійних убивць.
Неусвідомлена жорстокість виникає через нестачу життєвого досвіду та нерозуміння, що ті чи інші дії можуть комусь нашкодити. Мінімальні прояви жорстокості: биття кота лопаткою чи відривання крил мухам – у жодному разі не можна ігнорувати.
Реакція має бути відповідною до віку дитини: від простого припинення дії до обґрунтованого пояснення, чому так робити не можна.
Куди гіршою є усвідомлена жорстокість, яка по своїй суті є відсутністю співчуття до живої істоти. Лише незначний відсоток таких випадків обумовлений так званим геном жорстокості. Основною ж причиною дитячої жорстокості залишається сім'я.
Неправильне виховання чи його відсутність:
- нестача батьківської любові;
- байдужість батьків;
- несправедливі покарання;
- вседозволеність або суцільні заборони;
- агресія батьків.
Дитина прагне відігратись, самоствердитись на фоні когось слабшого, стати поміченою тощо. Під удар, як слабший об’єкт, часто потрапляють тварини. Якщо проблема вже є, необхідна допомога психолога усій сім'ї, а не лише дитині, тому що, щоб усунути жорстокість дитини, необхідно змінити модель поведінки батьків.
Оскільки проблема дитячої жорстокості є доволі складною для вирішення, то найкраще запобігати її виникненню. Найдієвіший метод виховання гуманності – власний приклад.
Психологи радять батькам із дитинства прищеплювати любов, співчуття і дбайливе ставлення до тварин і природи загалом, ініціювати та заохочувати проведення дитиною часу в притулку для тварин, допомагати та спілкуватись із волонтерами причетними до порятунку звірят.
Дуже важливо пояснювати дітям, що кожен із нас вільний у своїх вчинках, почуттях і емоціях, однак наша свобода та права закінчуються там, де починаються права і свобода іншої живої істоти.
Зоозахисники наводять статистику, взяту з різних досліджень. Вона показує: якщо людина колись жорстоко поводилася із твариною, то у майбутньому вчиняла злочини щодо людей і вдавалася до насилля. І навпаки, в особистій історії тих, хто вдавався до жорстокості над людьми, об'єктами ненависті спершу були тварини.
- 100% проаналізованих випадків вбивств на сексуальному ґрунті показали, що злочинці раніше проявляли жорстокість і до тварин;
- 76% людей, які жорстоко поводяться з тваринами, так само поводяться і з членами своєї родини;
- 70% мучителів тварин скоїли в минулому мінімум один кримінальний злочин;
- майже 40% здійснювали акти насильства над людьми;
- 63,3% чоловіків, винних у нападах на людей, визнали, що раніше кривдили тварин;
- 48% винних у зґвалтуваннях у дитинстві або юності знущалися з тварин.
"Українське суспільство має усвідомити: жорстокість до тварин – це завжди червоний прапор, оскільки люди, які знущаються з братів наших менших, як показують дослідження, в будь-який момент можуть перенести свою агресію і на людей", – наголошують в UAnimals.
Психологиня Алла Ляпандра розповідає: психологи та криміналісти в усьому світі погоджуються з тим, що люди, схильні до проявів жорстокості щодо тварин, у більшості випадків становлять небезпеку також і для інших людей. Саме тому співробітники ФБР звертають особливу увагу на випадки жорстокості до тварин, аналізуючи психологічні портрети серійних убивць.
Неусвідомлена жорстокість виникає через нестачу життєвого досвіду та нерозуміння, що ті чи інші дії можуть комусь нашкодити. Мінімальні прояви жорстокості: биття кота лопаткою чи відривання крил мухам – у жодному разі не можна ігнорувати.
Реакція має бути відповідною до віку дитини: від простого припинення дії до обґрунтованого пояснення, чому так робити не можна.
Куди гіршою є усвідомлена жорстокість, яка по своїй суті є відсутністю співчуття до живої істоти. Лише незначний відсоток таких випадків обумовлений так званим геном жорстокості. Основною ж причиною дитячої жорстокості залишається сім'я.
Неправильне виховання чи його відсутність:
- нестача батьківської любові;
- байдужість батьків;
- несправедливі покарання;
- вседозволеність або суцільні заборони;
- агресія батьків.
Дитина прагне відігратись, самоствердитись на фоні когось слабшого, стати поміченою тощо. Під удар, як слабший об’єкт, часто потрапляють тварини. Якщо проблема вже є, необхідна допомога психолога усій сім'ї, а не лише дитині, тому що, щоб усунути жорстокість дитини, необхідно змінити модель поведінки батьків.
Оскільки проблема дитячої жорстокості є доволі складною для вирішення, то найкраще запобігати її виникненню. Найдієвіший метод виховання гуманності – власний приклад.
Психологи радять батькам із дитинства прищеплювати любов, співчуття і дбайливе ставлення до тварин і природи загалом, ініціювати та заохочувати проведення дитиною часу в притулку для тварин, допомагати та спілкуватись із волонтерами причетними до порятунку звірят.
Дуже важливо пояснювати дітям, що кожен із нас вільний у своїх вчинках, почуттях і емоціях, однак наша свобода та права закінчуються там, де починаються права і свобода іншої живої істоти.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.