5 геніальних цитат Людмили Петрановської про дітей для батьків
11:00, 25.02.2022
1. Наші недоліки є продовженням наших переваг, і навпаки.
2. Діти не слухалися, порушували правила, билися, псували речі, не хотіли вчитися, лінувалися, брехали, нили, об'їдалися солодким і хамили дорослим завжди, скільки стоїть цей світ.
3. У сім'ях, де прохання до дитини,– завжди саме прохання і супроводжуються словами «будь ласка», «якщо тобі не важко», «коли тобі буде зручно», «коли звільнишся», «якщо ти не дуже втомився» тощо, конфліктів і суперечок майже не буває. Так, дитина може захопитися і забути, і вам доведеться їй нагадати. Але це не злісний саботаж, а звичайна дитяча неуважність. Якщо нагадати також без агресії, вона схопиться і поспішить виконувати доручення. І навіть, мабуть, скаже «вибач, я захопилася і забула». Ще трохи подорослішавши, дитина сама помітить, що ви втомилися, перевантажені, що вам потрібна допомога. І ви почуєте: "Відпочинь, я сама зроблю". Не тому, що ви її ганяли. А тому, що самі неодноразово демонстрували їй саме цю модель поведінки – модель поваги кордонів, допомоги та турботи.
4. Принцип тут простий: спочатку визнаємо почуття і даємо підтримку, чекаємо, коли подіє і дитина заспокоїться, і лише потім переходимо до оргвисновків і пропонуємо конкретні дії. Спочатку заспокоюємо внутрішній мозок, потім звертаємось до зовнішнього, не навпаки.
5. Скільки б сил і часу ви не витратили, ви не зможете зробити гіперактивну дитину спокійною і врівноваженою, розсіяну – бездоганно уважною, замкнену – душею компанії, чутливу – незворушною. Чим більше ви «боротиметеся» з цими якостями, тим більше ризик просто невротизувати дитину і зруйнувати ваші стосунки, а незручна для вас поведінка в результаті тільки посилиться.
2. Діти не слухалися, порушували правила, билися, псували речі, не хотіли вчитися, лінувалися, брехали, нили, об'їдалися солодким і хамили дорослим завжди, скільки стоїть цей світ.
3. У сім'ях, де прохання до дитини,– завжди саме прохання і супроводжуються словами «будь ласка», «якщо тобі не важко», «коли тобі буде зручно», «коли звільнишся», «якщо ти не дуже втомився» тощо, конфліктів і суперечок майже не буває. Так, дитина може захопитися і забути, і вам доведеться їй нагадати. Але це не злісний саботаж, а звичайна дитяча неуважність. Якщо нагадати також без агресії, вона схопиться і поспішить виконувати доручення. І навіть, мабуть, скаже «вибач, я захопилася і забула». Ще трохи подорослішавши, дитина сама помітить, що ви втомилися, перевантажені, що вам потрібна допомога. І ви почуєте: "Відпочинь, я сама зроблю". Не тому, що ви її ганяли. А тому, що самі неодноразово демонстрували їй саме цю модель поведінки – модель поваги кордонів, допомоги та турботи.
4. Принцип тут простий: спочатку визнаємо почуття і даємо підтримку, чекаємо, коли подіє і дитина заспокоїться, і лише потім переходимо до оргвисновків і пропонуємо конкретні дії. Спочатку заспокоюємо внутрішній мозок, потім звертаємось до зовнішнього, не навпаки.
5. Скільки б сил і часу ви не витратили, ви не зможете зробити гіперактивну дитину спокійною і врівноваженою, розсіяну – бездоганно уважною, замкнену – душею компанії, чутливу – незворушною. Чим більше ви «боротиметеся» з цими якостями, тим більше ризик просто невротизувати дитину і зруйнувати ваші стосунки, а незручна для вас поведінка в результаті тільки посилиться.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.